Домівка   UA RU EN
 

Про еко

26.03.2012 р., 02:52

Лютий 2012 на Шишацькому перехресті видався лютим: з температурою за -30, скрипучим, за кілометр, снігом і кривавими світанками. Але вже на той час, як я вийшов голосувати туди 22-го лютого у бік Києва, морози спали, а ясне небо затягнуло хмарами.

Уже як о першій дня, семінар починається о сьомій, значить маю 6 годин на 300 км. А виїжджаю я з Полтавської глухомані, гм… Одна, друга, третя проїхали. Та, з трафіком тут туго… 10 хвилин, 20, нічого. Але не минуло й як пів години як – алілуя! – зупиняється вантажівка.

- Вітаю! Ви у бік Миргорода? – цікавлюсь, заздалегідь знаючи відповідь.

- Сідай, поїхали.

Усівся зручно, автівка нова – молоковіз, з’ясувалось, що водій з Вінниці, їдемо 60-70 км/г. Коли пізніше буду розповідати Сергію Третецькому, що доїхав до метра “Вирлиця” одною машиною, він розкриє мені очі на те, що водії молоковозів – романтики. Як у воду дивився: не кожний дальнобійник поспішає у відпустку у Владивосток!

До “Клубу прикладної екології”, також відомому як “ХатаБобрів“, де власне й відбувся еко-семінар, я приїхав лише зі спізненням пів години. До столиці з глибинки прихопив почитати Умберто Еко, але крім назви іншого зв’язку еко-философією не знайшов: 5 років тому книгу подарували одногрупники на день народжения, а мені все не було часу її дочитати.

На ґанку клубу мене зустрічають Леша Стасевич і Леша Учитель. Останнього я не бачив місяців з п’ять. Маємо 5 хвилин, аби поспілкуватись про семінар з побудови команди для “хати”, а Андрій Бобровицький – її керівник – починає розповідати про екобудівництво.

На стіні – відео від проектора, а Андрій заглиблюється у екструдований поліестирол, дранку, гофру та пластикові стяжки для дому з дерев’яним каркасом. Щодо останнього Леша Учитель зауважив, що, яка ж це екологія, якщо стяжки пластикові? Андрій наводить приклад лісника Бена: жив собі самітником, тесав черепицю для даху – 11 років тесав. В принципі, без сім’ї це можна собі дозволити.

- Уяви, – каже Андрій, – поки так будуватимешся суперекологічно від тебе жінка піде.

- Так це здорово, – посміхається Учитель.

- Екологічність, – продовжує Андрій, – швидше бережливе ставлення до ресурсів, до того враховуючи як час, так і гроші. Можна стягати блоки й чимось менш шкідливим, проте якщо це буде удесятеро дорожче, то це вже не буде екологічно. Радомир, йди до своєї кімнати – побався там, – спокійно, але владно каже Андрій сину.

Незабаром на семінар прийде Ладомир – фахівець у садівництві та землеробстві. Для рядового японця це прозвучало би ніби мов одне ім’я.

Мене здивувало, наскільки швидко можна побудувати безфундаментний дім із солом’яних блоків. Щоправда, не так вже й швидко, як це на відео, жартує Андрій та переходить до цікавої історії: замовник з Полтавщини захотів, щоб його дім будувався на тверезу голову, тому ХатаБобрів знайшла для нього бригаду кришнаїтів, які не лише не вживали спиртного, але й не палили, не лаялись, не їли м’яса а навіть медитували на майданчику. Полковник, який підвіз мене на зворотній дорозі, розповість, що його будівельники пили, але не забуде нагадати про стереотип, що слов’янська людина “якщо не вип’є, если не пьёт, то не працюватиме”.

Пригадали про дім з бетонною плитою на підлозі, яку заради економії на електриці опалювали вночі, а вдень вона віддавала тепло назад, завдяки дешевому нічному тарифу. Потім поспілкувались щодо перегородок з цегли, захисті від гризунів та штукатурну сітку. Перед тим як перейти до наступної частини – “дерев’яних будників” – нагадали про групу Вконтакті “Екологічне будівництво”, так само про білоруса-піонера у сучасному екобудівництві – Євґенія Широкова. А я був у нього на семінарі! Навесні на 5-му курсі, тоді був чарівний квітень 2 роки тому. Зустріч відбувалась прямо навпроти мого універа у Будинку дружби поруч з німецьким посольством. Дуже мені сподобався той семінар та реалізація ідеї енергопасивних будинків. Сам голова правління білоруського відділення Міжнародної академії екології, кандидат технічних наук Євґеній Широков колись був задіяний у розробці систем життєзабезпечення космічних станцій “Салют” та “Мир”, і саме тоді задумав дім з нульовим енергоспоживанням, що власне він подалі зміг втілити у життя.

Затим у нас за планом – дерев’яні будинки. Ми пройшлись по поздовжнім пазам у брусах, нам нагадали про циліндрування та важливість зовнішнього шару, розповіли про нагелі та оптимальний діаметр брусу.

Далі було цікаве відео про будинки з ґрунту з використанням пропіленових мішків. Наскільки я запам’ятав, про такі будинки заговорили після того, як вони потрапили під об’єктив камери Джорджа Лукаса у “Зоряних війнах”. До того виявилось, що це ледь не єдина споруда, здатна витримати землетрус у 6 балів. Згадали й про “лисячі нори”, схожі на оселі хоббитів.

Після семінару – чай та балаканина про клуб. Цікаве тут: проводяться різні семінари з розвитку, танці, тренінги, майстер-класи. Власне для мене найголовніше тут – це майданчик для зустрічей людей з філософією “еко” – природною, здоровою, доступною, гармонійною. Певно, ця філософія допомагає людям знаходити гармонію передусім всередині себе, а вже звідти походить бережливе ставлення до людей навколо, до природи, до світу. Як же це місце схоже на нашу Баранівку, особливо своїм духом! Звичайно, його плюс у тому, що його легко може відвідати велика кількість людей завдяки зручному розташуванню. Проте й баранівська віддаленість від мегаполісів – так само плюс, доволі таки екологічний. Саме головне Баранівка вже має: цікаві люди знайомляться й допомагають один одному. Це відбувається навіть з незакінченим будинком, лишилось тільки поставити процес на широку ногу.

-Ммм…, смачна річ,” – беру я чергову цукеринку.

- Це рахат-лукум. Невже ніколи не куштував? – дивується пані господиня Вікторія.

- Е-еее…

Нічого, їжа далеко не місцева, мені можна пробачити, що не куштував. Цікаво, що близькосхідний гуммус, наприклад, я відкрив для себе далеко не на Близькому Сході, а на семінарі з пермакультури у Шотландії.

Перед тим, як розпрощатись, кидаю погляд на кімнату й помічаю зелений статут – розумію, що багато з цього списку вже роблю, наприклад, не літаю на літаках там, де можна проїхати автостопом. Часто стопом виходить навіть швидше, ніж на громадському транспорті. М’яса не їм вже років п’ять, їжджу зі своїм горнятком, щоб не користуватись одноразовими стаканами, з боєм прошу, щоб у супермаркетах мені важили харчі без кульочків, за молоком йду з екоторбинкою й вдруге використовую пластикові кульки. Але вистачає й такого, до чого ще є прагнути: не завжди купую товари місцевого виробництва, не перу натуральними порошками, не купую папір з переробленої сировини.

Ще помічаю напис: з грецької oikos перекладається дім. Виявляється, еко означає таке тепле слово дім. Тобто екодім – це не якийсь, а хатній, усім домам дім, домо-дім! :)

У книзі Умберто ще 400 сторінок, й було б непогано встигнути їх дочитати до уродин цього року, а він, як і весна, вже на порозі.

Саша Квартальний, http://flamedragon27.blogspot.com/2012/03/blog-post.html

Переклад з російської: Олекса Стасевич




Baranivka.org | info at baranivka.org | Про нас | Календар | Вхід